Chapter 9
1 Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа:
2 у мене в серці велика печаль і невпинний біль.
3 Адже я бажав би бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом,
4 тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці.
5 Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.
6 Але це не означає, що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль.
7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо написано : «Через Ісаака буде названо тобі нащадка». .
8 Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками.
9 Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син». .
10 І не тільки це, але й Ревека отримала обітницю , завагітнівши від нашого батька Ісаака.
11 Бо коли близнюки ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився
12 не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому». .
13 Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів». .
14 Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись». .
16 Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості.
17 Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі». .
18 Отже, Бог милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим.
19 Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?»
20 Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?» .
21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного?
22 А що, коли Бог, бажаючи проявити Свій гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення,
23 щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, –
24 нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників?
25 Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою», .
26 а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ", їх будуть називати синами живого Бога». .
27 Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок.
28 Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі». .
29 І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри». .
30 Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри.
31 А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього.
32 Чому? Тому що вони шукали не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання.
33 Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений». .